Призначення
судом у вироку особі, винній у вчиненні злочину, певного покарання і його
відбування засудженим, є основною формою реалізації кримінальної
відповідальності, закономірним підсумком існування кримінально-правових
відносин.
Одначе, принципи гуманізму, економії кримінально-правового впливу в ряді
випадків, спеціально регламентованих законом, дають підстави для повного або
часткового звільнення особи від покарання, коли стає зрозумілим, що цілі
покарання досягнуті на момент його призначення або в певний період, коли
відбута лише його частина. В цих випадках засуджена особа після визнання її
винною у обвинувальному вироку взагалі звільняється від відбування покарання
або від його подальшого відбування.
Звільнення від покарання і його відбування здійснюється судом, рішення про
звільнення від покарання і його відбування за амністією приймає Верховна Рада
України, в порядку помилування - Президент України.
Отже, звільнення від покарання та його відбування - це акт відповідних органів
державної влади, згідно з яким до особи, яка визнана винною і засуджена,
покарання не застосовується, або особа, відбувши частину покарання,
звільняється від його подальшого відбування.
Певною мірою звільнення від покарання схоже на звільнення від кримінальної
відповідальності. Але між ними існує й суттєва різниця.
Так, загальним для обох видів звільнення є те, що і в першому і в другому
випадках особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке містить всі ознаки
складу злочину. Але при звільненні від кримінальної відповідальності йдеться, в
основному, про злочини невеликої чи середньої тяжкості, а при звільненні від
покарання - про злочини будь-якої тяжкості.
В обох видах звільнення рішення приймає суд (крім актів амністії та
помилування). Але при звільненні від кримінальної відповідальності рішення суду
приймається до винесення обвинувального Вироку, а при звільненні від покарання
- суд виносить обвинувальний Вирок, не призначаючи покарання, або звільняє від
його відбування засуджену особу чи особу, яка покарання вже відбуває.
Нарешті, звільнення від кримінальної відповідальності не тягне для особи стану
судимості, тоді як звільнення від покарання здебільшого стану судимості не
позбавляє.
Норми, які регулюють питання звільнення від покарання та його відбування,
зосереджені в розділі XII Загальної частини КК України (статті 74-87
ККУ).
Звільнення від покарання є юридичним фактом, який тягне за собою припинення
кримінально-правових відносин (або перехід їх у стан судимості особи) у зв'язку
з реалізацією суб'єктами цих правовідносин своїх прав і обов'язків.
Звільнення від покарання може бути як умовним (тобто таким, що може бути
відмінено при порушенні особою певних вимог, які вона зобов'язана виконувати
протягом встановленого їй іспитового строку), так і безумовним (тобто таким,
при якому ніякі обставини, що виникли після звільнення, не можуть потягти
перегляд цього рішення по суті).
До умовних звільнень відносяться:
1) звільнення від відбування покарання з випробуванням (стаття 75 ККУ);
2) звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок,
які мають дітей віком до семи років (стаття 79 ККУ);
3) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (стаття 81 ККУ);
4) звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей
віком до трьох років (стаття 83 ККУ);
5) звільнення від покарання за хворобою (частини 1 і 2 статті 84 ККУ).
До безумовних звільнень відносяться:
1) звільнення від відбування покарання особи, яка втратила суспільну небезпеку
(частина 4 статті 74 ККУ);
2) звільнення у зв'язку із закінченням строків давності виконання
обвинувального Вироку (стаття 80 ККУ);
3) звільнення від більш тяжкого покарання шляхом заміни невідбутої частини його
більш м'яким (стаття 82 ККУ);
4) звільнення від покарання за хворобою військовослужбовців (частина 3 статті
84 ККУ);
5) звільнення від покарання Законом України «Про амністію» (стаття 86 ККУ) і
актом про помилування (стаття 87 ККУ).
Імперативними (обов'язковими) для суду є:
1) звільнення особи, засудженої за діяння, караність якого законом усунена (ч.
2 ст. 74 КК);
2) зниження засудженому до максимальної межі покарання за новим, більш м'яким
законом (ч. 3 ст. 74 КК);
3) звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків
давності виконання обвинувального вироку (ч. 1 ст. 80 КК); звільнення від
покарання особи, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що
позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати
ними (ч. 1 ст. 84 КК); звільнення від покарання за хворобою військовослужбовців
(ч. 3 ст. 84 КК).
Інші види звільнень є дискретними (факультативними), рішення по яких
приймається судом за своїм розсудом.
|