Звільнення від відбування покарання з випробуванням

Загальні положення, що характеризують інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням сформульовані у ст.ст.75-78 КК. 
В коментованій же статті знайшли відображення положення, які характеризують специфіку застосування цього інституту до неповнолітніх.

Цей інститут може бути застосований судом до неповнолітнього лише в разі його засудження до позбавлення волі (ч. 2 ст.104). Загальна вимога про те, що строк позбавлення волі не перевищує п'яти років, як і висновок суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання як умова застосування розглядуваного інституту, зберігаються.

Зберігається й положення про такі умови його застосування, як невчинення засудженою особою нового злочину протягом іспитового строку (хоча такий для неповнолітніх менший на один рік порівняно з дорослими засудженими) та виконання покладених на неї обов'язків, перелік яких містить ч. 1 ст.76 КК.

Зберігається й положення про можливість призначення додаткових покарань (ст. 77 КК), якими для неповнолітніх можуть бути лише штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ч. 2 ст.98).

Актуальними для застосування розглядуваного інституту до неповнолітніх є й загальні положення, що в разі, коли засуджений не виконує покладені на нього судом обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання (ч. 2 ст.78 КК) та про те, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за сукупністю вироків (ч. З ст.78), звичайно, з дотриманням положень ч. 2 ст.103 КК щодо максимального строку покарання неповнолітньому.

Новелою, яка стосується й неповнолітніх, чинного КК є положення про те, що після закінчення іспитового строку особа звільняється від призначеного їй покарання судом (а не автоматично, як це мало місце при застосуванні умовного засудження, передбаченого ст.45 КК 1960 p.) , причому лише за умови виконання покладених на неї судом обов'язків та невчинення нового злочину.

Специфікою звільнення від відбування покарання з випробуванням неповнолітнього є й те, що суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведенню з ним виховної роботи (ч.4ст. 104 КК).